Доброго дня, шановні колеги!
Приєднуюсь до вітань зі стартом нового навчального року. Також рада вітати всіх нас з уже 20 річницею незалежності України. Адже саме на нас лежить відповідальність за виховання нової генерації українців з новим мисленням, гідністю, гордістю за свою державу.
Маю за честь представляти сьогодні сільські школи Корсунь-Шевченківського району. Якщо говорити в чисельному варіанті, то це 21 з 27 шкіл або 71% від загальноосвітніх закладів району. Якщо говорити в якісному світлі, то всі ці школи – це острівці краси, радості і творчості, бо на батьківщині Народного вчителя з Сахнівки О.А. Захаренка інакше бути і не може. Вже 9 років ми без нього, та всі ці роки ми детально вивчаємо і впроваджуємо в практику роботи його безцінні ідеї. Саме під їх впливом з наших шкіл зникла сірість і буденність, з’явилась яскравість і привабливість, став наповненим і цікавим весь навчально – виховний процес. В районі сформовано стабільний дієвий директорський корпус, який пройнятий вирішенням головної проблеми сучасної освіти – створити конкурентоспроможні навчальні заклади з високою якістю освіти.
5 сільських шкіл району взяли участь в експерименті, який проводила лабораторія сільської школи Інституту педагогіки НАПН України під керівництвом Віри Мелешко зі створення шкіл краси, радості і творчості. Це чудові НВК Моринець, Заріччя, Деренківця, Гарбузина, Драбівки.
В обласному експерименті з впровадження патріотичного виховання взяли участь НВК Шендерівки та Комарівки.
Школу-родину створюють у Кіровському НВК.
Школи сприяння здоров’ю створили в Деренківці, Заріччі, Сидорівці, Гарбузині, Стеблеві.
Кілька слів про себе. Вже 9 років я працюю директором Стеблівської загальноосвітньої школи імені І.С. Нечуя – Левицького. Розташована в мальовничому Надроссі, описаним земляком Нечуєм - Левицьким, з 90-х років віднесена до зони радіаційного забруднення. Такий мало радісний статус дається взнаки всім жителям селища та найбільше страждають діти. Такий факт не пройшов мимо уваги педагогічного колективу і ось уже більше 10 років ми працюємо за виховною програмою «Мистецтво бути здоровим». Комплексна боротьба за здоров’я школярів здійснюється на уроках і в позаурочний час, проводиться велика профілактична та просвітницька робота. Велика увага приділяється дотриманню рухового режиму школярів. Школа має чітку систему фізичного і духовного загартування. За роки роботи маємо певні надбання, щедро ділимося ними з бажаючими, беремо активну участь в конкурсах і змаганнях.
У школі працює згуртований високопрофесійний педагогічний колектив, який забезпечує якісну освіту учнів школи, створено всі умови для повноцінного здобування освіти. Школа має великий комп’ютерний парк, 100% вчителів володіють комп’ютерною грамотністю і використовують їх на уроках. 70% колективу є випускниками нашої школи.
Чудовим надбанням нашого району вважаю щотижневі години спілкування, де учні вчаться спілкуватися, висловлювати власні думки, слухати інших.
Практично кожен навчальний рік оголошується тематичним, ґрунтується на впровадженні ідей добротворення О.А. Захаренка. Кожен клас рік працює за власною програмою добротворення, а потім звітує на іграх добротворців, які вже 6 років проходять в Сахнівській авторській О.А.Захаренка школі.
Приємно, що останній рік так багато вніс позитивних змін саме в освіту. Реалізуються державні програми щодо комп’ютеризації шкіл, активно впроваджується програма розвитку дошкілля, завершується програма «Шкільний автобус», триває підвищення заробітної плати бюджетників, в т.ч. і педагогів. Звичайно, багато є ще питань, які потребують вирішення.
Одне з них - це тотальне старіння колективів, середній вік яких знаходиться далеко за цифрою 40. Молодь не бажає йти в школу, тим більше в село. Тому приємно було дізнатися як відбувається формування молодіжного кадрового резерву з числа кращих з кращих в Уманському педуніверситеті, відроджуючи давню традицію та реалізуючи питання кадрової політики на наступне десятиліття. Я звертаюсь з проханням до педагогічних навчальних закладів ІІІ та ІУ рівнів акредитації, проводьте з молодими людьми профорієнтаційну роботу, щоб вони з дипломами вчителя не бігли на базари торгувати, а поспішали в школу до дітей.
Ще одне питання, яке б хотілося вирішити - це терміни сесій студентів заочної форми навчання. Зазвичай в школі це навчальний час. Відсутнього вчителя нема ким замінити, в сільській школі обмежені штати, розклад важко устаткувати, та й учні не отримують кваліфікованих знань. Хочу вірити, що з цього року сесії будуть лише в канікулярний час.
Наступне питання стосується існування малокомплектних шкіл. За сучасною формулою розрахунку на учня саме вони є найбільш затратними. Знаходяться «патріоти», які починають демагогію про те, що доки існує школа існує село. А я думаю, що село існує коли в ньому розвинена інфраструктура, є робочі місця. Тому зараз доцільно створювати освітні округи, робити ставку на базові школи. Ось наша школа визначена в районі як базова, ми можемо прийняти ще таку кількість дітей, які зараз в ній навчаються. А щоб погасити демагогічні роздуми має бути сформована усвідомлена думка батьків, суспільства.
Ще одне питання, думаю, хвилює всіх нас. Кількість паперів, звітів щороку не зменшується, а навпаки збільшується. Кому це потрібно? В вихор паперів втягується районо, директор, вчителі, які змушені творити папери досить сумнівної необхідності. Оцінка роботи колективів через папери? Ви вірите в їх справедливість? Я – ні, бо давно відомо, що папір не червоніє і витримує все. Тому вірю, що ми будемо працювати реально, а не на папері.
Отож, хоча є багато питань, які потребують вирішення, я вірю, що ми на вірному шляху розвитку освіти, зроблено багато реальних кроків і попереду нас чекають великі зміни, які сприятимуть підвищенню якості освіти наших учнів, соціальної захищеності педагогів.
Миронюк Г.М., директор Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ,2011 р | 
