Тема доповіді: «Середовищний підхід у виховній системі О.А. Захаренка»
І. Кроки до вдосконалення або «З миру по нитці»
1. Вивчення цікавого педагогічного досвіду попередників, недалеких сусідів (А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського) і творче застосування в своїй роботі.
2. Створення сприятливих умов для зміцнення здоров’я дітей:
фізкультурі – велика увага; підтримання санітарно – гігієнічних умов - обов’язково
3. Трудове навчання і виховання: ідея поєднання праці і навчання; праця – елемент виховання
4. Розширення зв’язків з навколишнім соціальним середовищем: сільське життя; господарства і організації, владні структури, технологія трикутника, в якому замкнулися сім’я, школа, оточуюча громада.
Мені, як директору, дуже цікавим видався факт знайомства на початку педагогічної діяльності Олександра Антоновича з директором Паланківської школи – інтернату Леонідом Сергійовичем Панченком. З цього знайомства він взяв такі важливі постулати:
Освіті потрібно право на творчість (створення колективу однодумців, ідея творчості об’єднає всіх,трикутник замкнеться)
Нові ідеї проявляться у виконанні виховної функції школи (заняття за інтересами, продуктивна праця)
Створення сприятливо обстановки для: згуртування різновікового педагогічного колективу, нові грані характерів, звичок; ставлення до дисципліни і порядку; уміння знаходити правильні форми стосунків.
Як висновок: виконання спільної справи формує спільні інтереси, задуми, виховує активну особистість.
Щодо господарських справ, досвідчений директор порадив підібрати тямущого завгоспа, детально розтлумачити його обов’язки, і тоді вивільниться час на виконання інших справ.
Іще одна дуже цінна порада: підтримання дружніх стосунків з керівниками господарства, трудовими колективами (жодних конфліктів, надання підтримки і допомоги, лекції для батьків, спільні справи – спортивні змагання, свята і т.д.)
ІІ. Наступництво в педагогіці
Продовжуючи тему наступництва в педагогіці знову хочу провести паралель, що замкнулась в трьох центральних областях України: Полтавщина – А.С. Макаренко, Кіровоградщина –В.О. Сухомлинський, Черкащина – О.А. Захаренко. Знаменно те, що всі ці видатні люди походять не з мегаполісів, а звичайної сільської глибинки. І це закономірно, бо певно, що саме тут ще не зруйновано ті дорогоцінні вікові моральні устої, традиції, національна культура, уклад українського народу.
Всі вони були директорами невеликих за розмірами шкіл, в яких творили свої педагогічні дива, створювали свої оригінальні навчально – виховні системи. Адже саме в невеликих за кількістю учнів і вчителів школах педагогу – новатору легше створити міцний дружний учнівсько – вчительсько - батьківський колектив і разом з ним творити свої педагогічні чудеса, здійснювати замисли і проекти. Олександр Антонович вважав, що загальна кількість учнів у школі повинна бути такою, щоб її директор добре знав в обличчя і на ім’я кожного учня і його батьків.
Ще одна важлива цінність їх педагогіки: надання великого значення не дуже шанованому нині трудовому навчанню і вихованню учнів. Це знову ж таки одвічна народна традиція: виховання дітей і молоді в любові до якісної і відповідальної праці, поєднання навчання з продуктивною працею. В школі Олександра Антоновича всі школярі були охоплені трудовим вихованням, разом з документом про освіту почали видавати документ про отримання професії.
ІІІ. Родзинка Олександра Антоновича в роботі з соціумом або «Директор школи – директор села»
У діяльності Олександра Антоновича є своя унікальна, дорогоцінна особливість, так звана «родзинка»- це робота з батьками, з сільською інфраструктурою, владою. По ходу розвитку, становлення педагогіки Олександра Антоновича, Сахнівська школа все тісніше, дружніше співпрацювала з сім’єю, населенням, усім оточуючим соціальним середовищем, все відчутніше впливала на життя села, ставала духовно – культурно – інтелектуальним центром громади, здійснювала її педагогізацію. Все, що задумував, втілював великий педагог впродовж чотирьох десятиліть
• будівництво шкільних споруд методом народної толоки за участю вчителів, батьків, школярів;
• створення шкільного музею села, де представлена кожна родина;
• проведення урочистостей з нагоди одруження чи народження дитини;
• Криниця Совісті, де увіковічена кожна сільська дитина – жертва голодомору;
• Чарівний дендропарк, створений спільними зусиллями вчителів, школи, батьків;
• Літній і зимовий плавальні басейни, якими користувалися не лише учні і вчителі, а й всі бажаючі жителі села;
• Щоденні радіолінійки, які затамувавши подих, слухало все село, бо в них мова йшла не лише про шкільні, а й сільські справи
Все це спрямовувалося на те, щоб якомога тісніше пов’язати зі школою всі сільські родини, все населення.
Багато вже казано – переказано про надзвичайні результати такої цілеспрямованої діяльності, педагогічного впливу на оточуюче соціальне середовище, на його повсякденне життя. Але найяскравішим свідченням цього є створений в Сахнівці «Георгіївський зал» випускників з усіма закладеними в нього ідеями педагогічного впливу. Не всі школи знають, як складається доля їх випускників, які вчинки вони вчиняють в подальшому житті. А Олександр Антонович знав, цікавився, ще й який глибокий зміст заклав у його.
Дітей одночасно виховує вплив сім’ї, вулиці, середовища, преси, електронних засобів. Оскільки вплив цих чинників іноді буває зовсім протилежний, то отримати результати можна лише при умові, що саме школа буде координувати, об’єднувати всі ці чинники,здобуде в них належний авторитет і керуватиме ними в педагогічному відношенні, тобто зробить те, що зробив Олександр Антонович у своїй школі. Лише в такому випадку школа зможе рішуче впливати на життя, розвиток суспільства, держави, народу, зможе вести їх за собою. А саме в цьому і полягає головне призначення школи. А можливість школі виконувати такі завдання продемонстрував на своєму досвіді Олександр Антонович
ІУ. Вшановуємо, вивчаємо, впроваджуємо.
Сьогодні людство вступило в ІІІ тисячоліття нової ери, але воно охоплено люттю, злобою, ненавистю, безкінечними війнами. Сучасні війни набагато коротші і жорстокіші попередніх, новітня зброя здатна знищити світ за лічені хвилини. І мабуть не знайдеться жодної людини хто б вказав шлях до спасіння. А цей шлях нам показав Олександр Антонович, бо найдієвіший спосіб спасіння – це виховання молоді, суспільства, а головні дієві особи – школа, батьки, вчитель, педагог. І, поки не пізно, політикам слід особливу увагу приділити школі, вихованню підростаючого покоління, оголосити школу святим місцем на землі. Тому святкування річниці Олександра Антоновича – це не просто заходи, читання, спогади, а причина ще і ще раз зануритися в його творчу спадщину, звернути увагу на шляхи вирішення найболючіших проблем.
Я не можу похвалитися тим, що я учениця Олександра Антоновича, я не працювала в його колективі, але виступи Олександра Антоновича слухала на педагогічних конференціях, привозила учнів на екскурсію в його школу. Мої попередники, директори Стеблівської школи Мороз М.Д., Паливода П.І вважали за велику честь викликати на змагання Сахнівську школу, застосувати в своїй роботі якісь родзинки з роботи цього колективу. Ось і ми, сучасники освіти, постійно цікавимося вивченням педагогічної спадщини Олександра Антоновича, застосовуємо в своїй педагогічній практиці. Дякуючи подвижницькій праці В.П. Кочегури, який сам багато знає про творчість Олександра Антоновича, і весь педагогічний загал району останнім часом направляв шляхом народного вчителя, в школах з’явилися програми –добротворення, розвинувся цілий напрям – рух добротворців, активно запрацювали волонтерські загони, щороку школи обирають девізом роботи слова Олександра Антоновича, поширився рух творення шкіл краси, радості і творчості на основі впровадження гуманної педагогіки Олександра Антоновича. Завітайте в любу школу нашого району і ви побачите всі ті родзинки, про які сьогодні почули. Озеленення територій, створення альпінаріїв, галереї кімнатних рослин, вирощування лікарських рослин, вживання фіточаїв.
Також висловлюю вдячність всім причетним до створення книг про Олександра Антоновича. Саме цей, зібраний в кількох джерелах матеріал, є можливістю передати досвід майбутнім поколінням, педагогам, батькам.
У. Роль ЗМІ в формуванні суспільної думки
Невтомний і невгамовний освітянин встановив міні зв’язки з засобами масової інформації: сам багато писав на навчально – виховні теми. Про Сахнівський досвід писала районна, обласна, республіканська преса. Відзначаючи позитивний досвід роботи школи, поширювалась ідея про визначальний вплив школи на оточуюче середовище. За 40 років було надруковано 145 матеріалів в газетах і журналах. Але Олександр Антонович був проти фантазування журналістів, неправдивого висвітлення фактів, прикрашання чи перекручування. Він стверджував, що «Кожна школа унікальна. У ній свій колектив, традиції, свої учні і батьки. Всі шукають свої шляхи досягнення головного – належного виховання і навчання учнів» Це щодо останніх подій висвітлення освіти в пресі.
VІ. Висновок
Отож, святкуючи річницю з дня народження О.А. Захаренка:
• Ми вшановуємо Народного вчителя.
• Шукаємо в його спадщині ідеї, які спонукають діяти
• Шануємо, вивчаємо і впроваджуємо, бо він: - - -- творив школу, в якій хотілося навчатися, оселю доброчинності;
- з бідами і радощами односельці йшли до нього;
- над усе любив дітей;
- є людиною, якій повірили;
- на багато десятиріч випередив свій час.
Тому й не заростає стежина до школи Народного вчителя.
Адже, його досвід повторити - неможливо, а наслідувати - необхідно.
Цей розділ складено з назв статей, надрукованих про Олександра Антоновича в різних джерелах. Кожен автор вклав в назву статті своє ставлення, свою любов і повагу.
На завершення хочу сказати, що наш колектив стимулом до творчої педагогічної праці обрав звернення Олександра Антоновича
«Шановний друже – колего! Ти без мене чудово знаєш, що школа – це безперервне свято творчості,тяжке і невимовно прекрасне. Успіхів тобі, хай тебе вдячно любить кожен учень. У цьому твоє щастя!» |
