Роль особистості вчителя в процесі підвищення якості освіти
Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка щодня набуває все більшої актуальності. Це проблема підвищення якості знань учнів. Учителі не припиняють скаржитися на небажання учнів вчитися та на їх недисциплінованість. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні. Школярі втрачають інтерес до навчання. Батьки звинувачують школу в невисокому рівні знань їх дітей. Часто звучить типова скарга вчителів: «Учні не хочуть учитися, батькам байдуже, як навчаються їхні діти». Хочеться розібратись у причинах такого яви¬ща.
Освіта починається зі стін Міністерства, його ми критикувати зараз не будемо. Провідником ідей міністерства в життя є адміністрація школи, її теж залишимо в спокої. Безпосереднім виконавцем рішень, законів і постанов залишається вчитель. Саме він залишається один на один з учнем, класом, батьками, саме він має за ніч вивчити новоприйняті новації і вже завтра їх впроваджувати. Відповідно і відповідальність на особистості вчителя лежить найбільша. Хочу виокремити кілька, на мою думку, важливих для вчителя моментів.
• Імідж педагога. Давно існує думка, що зустрічають по одежці, тому в учителя все має бути досконалим: і одяг, і зачіска, і міміка, і жести; акторське володіння голосом; скромність, тактовність, ввічливість, повага; загалом «приємна людина». А ще усмішка – щира і відкрита, настрій – завжди хороший. Попрацюйте над позитивним іміджем і він працюватиме на вас.
• Підготовка до уроку. Одна з умов успіху - завчасний прихід на роботу, організована підготовка до уроку, попередня перевірка готовності необхідного на урок.
• Успішний урок. Організований енергійний старт, чітка і ясна постановка завдань, вчасна зміна видів діяльності для попередження втоми, раціональне використання часу уроку, достатній темп уроку. Ініціатива і творчість учнів підтримана, вони захоплені змістом матеріалу.
• Завершення уроку. Учні оцінені, домашнє завдання дано і пояснено, дано загальну позитивну оцінку роботи класу і окремих учнів. Урок завершується по дзвінку.
Оскільки в класах навчаються учні з різним рівнем розвитку, для них потрібно підбирати ефективні стимули навчання. Перед сучасним учителем передусім стоїть завдання задіяти в навчанні такі ресурси, які пробуджуватимуть і підтримуватимуть в учнів інтерес до пізнання нового.
1) новизна навчального матеріалу. Нове, абсолютно не пов’язане з тим, що вже знайоме дітям, є незрозумілим і не сприятиме виникненню пізнавальної активності. Тому новизна має завжди спиратися на життєвий досвід учнів;
2) незвичайність подавання;
3) практична значущість нових знань для жит¬тя, спілкування, кар’єри, престижу. «Тільки ті знання, які використовують, можуть бути закріплені в нашій свідомості»,- зазначав Д. Карнегі;
4) суперечливість матеріалу. Суперечливість завжди порушує передбачуваний порядок і пробуджує прагнення зрозуміти ситуацію й відновити гармонію. Можна використати суперечність між на¬уковими та побутовими поясненнями явища, між життєвим досвідом дітей і теоретичними знаннями тощо;
5) оцінка. Вона має бути справедливою, доцільною, доречною. Хоча водночас не стихають супе¬речки з приводу того, чи потрібна вона й наскільки точно відтворює успіхи та невдачі школярів. Проте без зворотного зв’язку не може бути організовано ефективної діяльності. Десь у глибині душі більшість дітей прагне навчатися добре. Ніхто не протестує проти добрих оцінок, їх не оскаржують. Невисока ж, але об’єктивна оцінка може примусити дитину краще вивчити навчальний матеріал. Неадек¬ватна оцінка створює відчуття лицемірства, несправедливості та призводить до негативних результатів;
6) створення ситуації успіху. В. Сухомлинський писав: «Моральні сили для подолання своїх слабких сторін дитина черпає у своїх успіхах...» Давно доведено, що в основі творчого активного самопочуття будь-якої людини лежить віра у власні сили. Утвердження цієї віри неможливе без набуття досвіду досягнення й переживання успіху. Для учня з низьким рівнем знань треба підбирати посильні завдання, завдання, для виконання яких не потрібний той навчальний матеріал, з якого він має негативні оцінки;
7) використання ігрових моментів, конкурсів, змагань. Гра доступна, вона знімає розумову втому, підвищує оптимістичний настрій. Конкурси та змагання дозволяють проявити себе, встановити дружні стосунки;
8) робота в парах або групах. Діти обговорюють, зіставляють, звіряють, оцінюють і коригують, співвідносять свої досягнення з успіхами інших, дають самооцінку своїм діям. Відбувається соціалізація учня. Виступ від імені групи є відповідальним і почесним, дозволяє учневі самореалізуватися. У невстигаючого учня виникає інформаційний запит, загострюється потреба в знаннях;
9) гумористичні відступи. Доречний жарт, веселе оповідання, невеликий розіграш — усе це сприяє розрядженню обстановки, стимулює подальшу роботу. Якщо вчитель жартує, значить, він передбачає наявність високого інтелекту в тих, до кого він звертається, а отже, у такий спосіб він виявляє повагу до учнів, підкріплюючи їхню самоповагу;
10) чергування різних видів діяльності (більш напружених розумових дій і короткочасних розслаблень — та ж фізкультурна хвилинка, наприклад);
11) поважне ставлення до особи учня, визнання його ділових та особистих якостей. Довіра до учнів, надання педагогічно виправданої свободи.
Як вчитель, що представляє природничо – математичний цикл, бачу, що питання якості освіти в нашій галузі хвилює міністерство, тому прийнята ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року. Її мета і очікувані результати дуже обнадійливі, але мене турбує, що обіцяна модернізація, оснащення, зміцнення і оновлення лише записані на папері, а все тримається на ентузіазмі вчителя.
Думаю, що ми оптимісти і віримо в краще.
Як вчитель біології з п-кількістю років стажу, напрацювала свої шляхи підвищення якості освіти і вбачаю їх у урізноманітнюванні форм і видів уроків. В своїй практиці давно використовую нестандартні уроки, адже вони дозволяють учням розкритися набагато більше, ніж на звичайних стандартних. Ці уроки класифікую так:
Уроки, засновані на формах практичної діяльності
1. Урок-дослідження, наприклад, «Дослідження різних видів пам’яті», під час якого учні досліджують свою логічно-смислову та чуттєво-образну пам’ять.
2. Урок-винахід, наприклад, «Клітинна будова рослин», на якому учні повертають колесо історії у ХVІІ ст.. і опрацьовують відкриття збільшувального приладу – мікроскопа та значення даного винаходу для подальшого вивчення мікросвіту.
3. Урок–виставка, наприклад, «Двостулкові молюски, їх різноманітність», на якому учні створюють виставкову залу, де представлені різноманітні представники двостулкових молюсків.
4. Урок-слідство, наприклад, «Тип Плоскі черви. Особливості процесів життєдіяльності», де учні проводять слідство, як людина може заразитися паразитичними формами плоских червів і до яких наслідків це призведе.
Уроки, що нагадують публічні форми спілкування
1. Урок-прес-конференція, наприклад, «Нейрогуморальна регуляція дихання. Профілактика захворювань органів дихання», який побудований у вигляді обговорення попередження захворювань органів дихання із присутністю фізіологів, лікарів, екологів.
2. Урок-аукціон, наприклад, «Різноманітність хвойних рослин», де учні розглядають різноманітність хвойних планети та аукціон картин відомих художників, на яких зображені хвойні рослини.
3. Урок-панорама; наприклад, «Загальна характеристика вищих спорових рослин», де були представлені види мохоподібних, хвощеподібних, плауноподібних т папоротеподібних рослин у вигляді масштабної панорами на місцевості.
5. Урок-інтерв'ю, наприклад, «Екологічні групи рослин», на якому учні брали інтерв’ю у рослин різних екологічних груп про умови, у яких ті росли та заходи по збереженню видового розмаїття (звичайно, рослинами були учні за бажанням).
6. Урок-репортаж, наприклад, «Сезонні явища у житті птахів. Перельоти птахів», де учні від імені різних перелітних птахів ведуть репортажі про зміни життя в різні сезони.
7. Урок-«жива газета», наприклад, «Листок – бічна частина пагона. Будова і різноманітність листків», під час якого учні розглядають різноманітні форми листкових пластинок, неначе читають все в газеті, так як знаючи будову листків, можна «прочитати» як живе чи жила рослина.
8. Урок-природничий журнал, наприклад, «Різноманітність комах», для проведення якого готується багато карток із зображенням комах різних рядів, за допомогою яких вивчається їхня різноманітність, а при систематизації знань учні складають із карток «міні-журнали», поєднуючи комах згідно рядів, до яких вони належать.
Уроки, що спираються на фантазію
1. Урок-казка; наприклад, «Будова крові. Формені елементи крові», під час якого учні здійснюють віртуальний рух клітин крові по судинах у вигляді еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів, які казково розповідають про свої функції.
2. Урок-сюрприз; наприклад, «Значення водоростей у природі та житті людини», в результаті якого, розглянувши роль водоростей, учні отримують сюрпризи у вигляді солодощів: шоколадних цукерок, мармеладу та морозива, у виготовленні яких використовувалась сировина із водоростей.
3. Урок-подорож; наприклад, «Одномембранні органели клітини», коли учні «подорожують» по клітині, перескакуючи із органели на органелу, вивчаючи будову та функції кожної з них.
Уроки у формі змагань та ігор
1. Урок-конкурс; наприклад, «Характеристика тканин», під час якого учні, працюючи в групах, вивчаючи будову і функції тканин людини, характеризують їх так, неначе це конкурс, в результаті якого перемагає група, яка дасть вичерпну відповідь.
2. Урок-естафета; наприклад, «Клас Кісткові риби. Загальна характеристика класу, особливості процесів життєдіяльності», 8 клас, під час якого учні вивчаючи кісткові риби, передають із рук в руки муляж риби, неначе естафетну паличку, розповідаючи цікаву інформацію про них.
3. Урок-дуель; наприклад, «Будова клітин прокаріотів і еукаріотів», 10 клас коли учні, поділившись на дві групи, характеризують подібності та відмінності клітин прокаріотів та еукаріотів, як на дуелі, «вбиваючи» один одного все новими і новими знаннями.
4. Урок-кросворд; наприклад, «Сільськогосподарські, лікарські, декоративні рослини» 7 клас, у ході якого учні розгадують декілька кросвордів різних типів.
5. Урок-вікторина. наприклад, «Клас Дводольні», 7 клас на якому учні задають жартівливі або просто цікаві запитання про квіткові рослини, які ростуть на планеті.
Інтегровані уроки. Уроки, на яких використовуються знання з інших шкільних дисциплін та різноманітних галузей народного господарства. Наприклад, «Види м’язів. Механізм м’язового скорочення. Сила м’язів» 9 клас, для вивчення чого необхідні знання із фізики, хімії, історії.
Уроки з елементами історизму
1. Урок про вчених, наприклад, «Історія вивчення клітини», 10 клас, на якому у хронологічному порядку розглядається вклад вчених світу у вивченні клітини.
2. Урок-історичний огляд, наприклад, «Короткий нарис з історії розвитку біологічної науки», 10 клас.
3. Урок – портрет. наприклад, «Г.Мендель. закони успадкування», 11 клас, на якому дається біологічний портрет Грегора Менделя.
Трансформовані традиційні уроки
1. Урок-лекція-парадокс; наприклад, «Адаптації як результат еволюційного процесу», 11 клас де учні, слухаючи лекцію про різноманітні пристосування у рослинному і тваринному світі, які на погляд учнів не повністю мали логічне пояснення.
2. Урок-парне опитування, наприклад, «Будова і функції скелетних м’язів», 9 клас під час якого учні попарно (один запитує – інший відповідає, потім навпаки) характеризують групи м’язів людини, які прикріплені до кісток і завдяки яким здійснюються різноманітні рухи людини в просторі
3. Урок-експрес-опитування, наприклад, «Характеристика класів і окремих родин», 7 клас, на якому кожен ряд учнів у класі відповідає на численні запитання короткими відповідями.
Рівень активності учнів на уроках залежить від використання на уроках методів, методичних прийомів і засобів навчання. Вибір методів, прийомів і засобів навчання, що підвищують ефективність навчальної діяльності школярів є однією з найважливіших вимог до уроку біології. Все це дає можливість у міру оволодіння біологічними поняттями створити необхідну базу для їх подальшого використання, озброєння школярів навчальними вміннями, включити їх в пізнавальну діяльність.
Крім того, часто застосовую творчі завдання у формі якісних, кількісних, експериментальних завдань. Проводити такі уроки важче, але результат того вартий.
Наприклад. Довести, що кровоносні судини під шкірою руки - вени?
Учні вирішували завдання різними способами. Частина з них виходила з визначення вени. Інші шукали такі досліди, якими можна довести, що кров у венах рухається до серця: «Потрібно здавити руку в зап'ястку. Якщо ми бачимо, що судини набухають зі сторони кисті, значить це вени, тому кров по них рухається до серця». Завдання можна вирішити, будуючи логічні міркування: «Видимі на поверхні руки судини не можуть бути капілярами, бо вони великі, і не можуть бути артеріями, тому не пульсують. Значить, це вени ».
семантичні задачі; на пояснення термінів, визначень, відмінностей побутової та наукової номенклатури, наприклад, пояснити смислове значення і походження слова «печінка». В основному учні відповідають вірно:
- печінка походить від слова «піч», вона зігріває своїм теплом проходить через неї кров, обігріває наш організм, в печінці відбувається сильний обмін речовин;
- завдання на виявлення зв'язків між образною і словесною інформацією; наприклад, чому волосся, яке розміщене на шкірі, піднімається від холоду, страху, стресу, як говорять «стає дибки»?
Відповіді учнів досить прості і зрозумілі: скорочуючись, м'язи піднімають волосся; при переляку, перезбудженні нервовий імпульс надходить до м'язів, що піднімає волосся, вони скорочуються, і волосся підіймається.
Поясніть прислів'я: «Сите черево глухе до вчення».
Відповіді учнів можуть бути частково помилковими, так як спираються на досвід поколінь: під час їжі кров підливає до шлунку, в головний мозок в цей час крові надходить менше, і через це міркує погано; після прийняття їжі кров підливає до шлунку для травлення, і коли ми починаємо розумову роботу, то мозок працює не на повну силу (зосередитися буде важче); поки їжа не перетравиться, організм не стане перемикатися на роботу мозку; коли людина їсть, кров приливає до шлунку, щоб переварити їжу.
- завдання на зв'язок цільових і причинних відносин; наприклад, чому ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла? Відповіді учнів можуть бути досить анатомічно цікавими і альтернативними: ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла, тому що тиск крові в них менше і циркуляція слабкіше, тому судини знаходяться далеко від серця; ноги швидше замерзають, тому кровообіг у ногах відбувається повільно; ноги розташовані далі від серця, і кров туди надходить довше, циркулює кров в ногах повільніше, ніж в інших органах.
Альтернативні відповіді:
- ноги знаходяться ближче до землі, а земля взимку холодна;
- процес кровообігу займає великий період часу, і кров у ногах за цей час остигає;
- на ногах шкіра тонша, ніж на інших частинах тіла;
- ноги довші, ніж інші кінцівки тіла, і кров поки туди доходить, холоне;
- на морозі кров стає більш густою і в'язкою, тому повільніше пересувається. |
