9 травня в Стеблеві відбулися урочистості, присвячені Дню памяті і примирення. З цієї нагоди в Будинку культури відбувся святковий концерт, а о 10 годині – урочиста хода пам’ятника загиблим воїнам. В ході взяли участь учні і вчителі Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, громадськість селища. На мітингу присутніх привітав голова Стеблівської селищної громади Данільченко Олексій Володимирович.
Дорогі ветерани, учасники бойових дій, солдатські вдови, діти війни! Вітаю вас із Днем пам’яті та примирення і Днем Перемоги! Скільки б не минуло часу, а День Перемоги завжди буде світлим днем зі сльозами на очах. Ця дата житиме в наших серцях і в пам'яті назавжди залишаться святі імена тих, хто віддав своє життя за рідну країну.
Величний подвиг захисників і визволителів є невичерпним джерелом патріотизму та прикладом справжнього служіння своєму народу. Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і горя.
Ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося та складаємо глибоку шану ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни. Ми вдячні за зразки мужності, силу духу, самопожертву, які ви виявили у боях за рідну землю.
Схиляємо голови перед світлою пам'яттю героїв, які захищали нас у ХХ столітті, добровольців та бійців Збройних Сил України, які загинули на Східному кордоні у наш час. Усіх, хто загинув, захищаючи рідну землю. Віддаємо глибоку шану кожному, хто боровся за Вільну та Соборну Україну.
ЖИТТЯ ТОРЖЕСТВУЄ В НОВІМ ПОКОЛІННІ,ТА БОЛІ МИНУЛІ – ДОВІКУ НЕТЛІННІ. Виступ директора школи Миронюк Г.М.
Травень… Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень… А ще це місяць, коли 74 роки тому замовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений ціною життя мільйонів людей мир. Сьогодні ми разом відзначаємо День пам’яті та примирення і 74-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! 74 роки відділяє нас від тієї миті, коли наші діди разом з усім світом раділи Перемозі. Цей день завжди викликає в мене почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас, він уособлює героїзм, силу духу, ратну працю й вічну скорботу за мільйонами, чиє життя забрала війна.
Минають роки, відлітають у вічність… Але не згасає пам’ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. Ця війна назвала свою страшну ціну:
325 стеблівчан загинули на фронтах Другої Світової війни; в Братській могилі поховано168 воїнів, які загинули під час визволення Стеблева, з них 65 невідомі; 48 мирних жителів знищених фашистами; 41 житель єврейської національності, живцем закопані чи розстріляні в Стеблеві; 245 стеблівчан повернулися живими з воєнних доріг.
Сьогодні подвиг ветеранів додає нам сил та наснаги у нинішній боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України. У День пам’яті та примирення ми схиляємо голову перед подвигом героїв за мир, за можливість новим поколінням радіти життю, виховувати своїх дітей. Ми вдячні їм за мужність, за відвагу, за любов, за вірність слову, за Батьківщину, за мирне небо, за пролиту кров, за щастя матері, за сміх дзвінкий дитини! Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Тож прийміть найщиріші вітання з Днем перемоги, пам’яті й примирення! Бажаю всім нам миру, бадьорості духу, міцного здоров’я, оптимізму та довголіття!
МИ - УКРАЇНЦІ! МИ НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕМО ПОДВИГУ СВОЇХ ДІДІВ І БАТЬКІВ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ. Виступ заступника директора з виховної роботи Каракай Лесі Сергіївни.
У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони святиня нашої пам’яті.
На території нашої країни війна тривала 1418 днів і ночей. Майже 7 млн. українців воювало в складі Червоної Армії в роки війни.
100 тисяч українців боронили рідну землю від агресора в рядах Української Повстанської армії. Від 9 до 10 млн. українців забрала ІІ світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли гинули мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло фашистської та комуністичної окупації. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам’яті. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще 5 років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни. Ще 5 років тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту. Вони перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини.
Вже двоє уродженців Стеблева віддали життя на сході України. Це - Коломієць Віталій Валентинович та Тимченко Олексій Степанович. Станом на 01.01.2019 року в КНИГУ ПАМ'ЯТІ ПОЛЕГЛИХ ЗА УКРАЇНУ внесено 4060 імен загиблих синів та дочок Матері - України, які хотіли жити, кохати, ростити дітей та онуків, мріяли про щасливу та заможну Україну. Вони віддали життя за кожного з нас. Про загиблих ми повинні говорити кожен день. Адже поки про них пам'ятають - вони живі. Вони живуть в наших серцях.
Пам'ятаємо тих, хто воював та загинув за єдину Україну! Вони пізнали ціну життя. Життя ціною крові та власного життя. Вони віддали найцінніше – своє життя, щоб ти жив, щоб ти кохав, мав сім'ю, домівку в незалежній Україні під чистим мирним небом.
Вони не серед нас та разом з нами - в серцях, у пам’яті, в думках…
ПАМ'ЯТАЙТЕ! ШАНУЙТЕ! НЕ ЗРАДЬТЕ! ГЕРОЯМ ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!!!
|
