«ЧАС МИНАЄ, НЕЧУЙ ЗОСТАЄТЬСЯ…» О. Гончар
25 листопада 2016 року виповнилося 178 років від дня народження класика української літератури Івана Семеновича Нечуя-Левицького. До цієї дати в Стеблівській загальноосвітній школі було проведено літературно-мистецький вечір - портрет «Час минає, Нечуй зостається…». Підготувала захід вчитель української мови і літератури Ольга Іванівна Миколенко. Учням нашої школи особливо відповідально брати участь в такому заході, адже ім'я І. С. Нечуя – Левицького носить наша школа. Ведучі свята Анна Шевченко та Роман Харченко піднесено повели глядачів сторінками сценарію, ще і ще раз нагадуючи факти біографії письменника, його ролі в українській літературі. Поетичну композицію про Нечуя підготували учні 6 класу Настя Твердохліб, Каріна Вдовченко, Маргарита Головко, Віка Масюк, Галина Темченко, Марія Лисенко, Ангеліна Масюк, Настя Масюк, Софія Ухань. Приємною окрасою заходу став віночок українських пісень, зібраних самим Нечуєм в нашому краї, які виконав семикласник Влад Макаревич. Члени драматичного гуртка майстерно зіграли сценки з «Миколи Джері», «Баби Параски і баби Палажки» та «Кайдашевої сім'ї». Це Влад Зубаньов, Віка Яковенко, Анжела Бабенко, Марія Касьянова, Роман Сойнов, Гена Головко, Катя Марченко, Катя Моренко. Учениці 9 класу виконали український танець з рушниками, який допомогла поставити Ольга Павличук.
Присутнім на заході було запропоновано перегляд документального фільму «Нечуєвими стежками» про дитинство та юність І.С. Нечуя-Левицького. Супроводжувала захід мультимедійна презентація «Співець життя народного», відеоролик ««Нечуєві духовні скарби».
В пам'ять про краєзнавця і земляка, Нечуєзнавця, подвижника, якого не замінити, Сергія Левковича Хавруся прозвучали його твори: вірш «Рось» у виконанні Валерії Жельман та «Бувальщини» у виконанні Віки Масюк. Змістовним і цікавим став виступ Андрія Сергійовича Хавруся, директора музею І. С. Нечуя-Левицького.
На завершення свята ведучі підкреслили, що І.С. Нечуй – Левицький сучасний, як ніколи, адже він бачив майбутню Україну «з своїм добрим і гордим народом, без усякого ярма на шиї, з своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією...Як той чудовий сон, бачив він такою Україну». Цей сон поступово починає ставати дійсністю. В Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам'ять. Слава співця життя народного безсмертна.
|
