10 червня в Стеблеві відбулася важлива подія – зустріч воїна АТО, земляка Вдовченка Михайла Васильовича. Близька опівдні в центрі селища зібралися односельці, працівники школи, дітки і працівники дитячої установи «Росинка», працівники будинку культури. Та найбільше хвилювалися – чекали – матуся Галина Данилівна, дружина Леся Петрівна, рідні.
І ось воїн на рідній землі. Звучать вигуки «Герой!», «Дякуємо!». За давньою українською традицією йому вручають хліб на рушнику та висловлюють слова глибокої шани і поваги, сподівання мирного майбутнього. Поспішає до чоловіка дружина, пригортає обвітрене обличчя мама, вручають квіти і шепочуть слова неймовірної радості. Несуть Михайлу Васильовичу троянди найменші жителі Стеблева та говорять слова вдячності. Міцно жмуть руку друзі, колеги по ансамблю, всі присутні. На загальному патріотичному піднесенні всі разом виконали гімн України. Воїн вдячний за таку теплу зустріч та висловив сподівання, що всі односельці учасники АТО повернуться додому.
Яким же був військовий шлях Михайла? Розпочався у травні 2014 року у складі батальйону територіальної оборони Черкас, що пізніше перейменували в 14 мотопіхотну бригаду. Спочатку охороняли кордон в районі Придністров’я в Одеській області. У вересні потрапив на Схід, що зустрів дуже непривітно – обстріл, поранення, контузія. Згарячу не звертав уваги на біль, та все ж через 3 місяці потрапив у госпіталь. Пережив операцію, реабілітацію і знову в бій. Воював в районі Волновахи. Зв'язок з рідними тримали лише в моменти перезмінок. Дуже вдячні корсунським волонтерам, що надавали відчутну і постійну підтримку. Ось так пройшов цей непростий рік. Зараз відбувається ротація і вся бригада прибула в Черкаси, а вже звідти по домівках. Бажаємо Михайлу Васильовичу одужання! Дуже раді його поверненню! Гордимося його сміливістю! Слава Україні! Героям слава!
|
