Наш рідний Стеблів
Стародавнє козацьке містечко Стеблів – це унікальний населений пункт в Україні з історичного, географічного й інтелектуального погляду. Коли засновано достеменно не відомо.
В народі ходять перекази, начебто заклав його вільнолюбний козак Стебло, від і мені якого і пішла назва містечка. Вірогідно воно виникло в XIV-XV ст., коли почало активно зароджуватися українське козацтво.
Проте перші історичні згадки про Стеблів зустрічаємо за часів польського короля Стефана Баторія, коли в 1584р. він надав право заселити Корсунщину, а за нею і Стеблів. У 1605р. у містечко над Россю переселилися селяни-втікачі з маєтку Н.Черленковської. За історичними даними в 1616р. в Стеблеві було 600 будинків, у яких орієнтовно мешкало 3000 жителів. У Стеблеві, за свідченнями істориків, стояла козацька сотня. З самого початку існування Запорозької Січі, в ній існував Стеблівській курінь.
Свого часу тут бував Т.Г.Шевченко, історією та етнографією Стеблева цікавились Адам Міцкевич, Марко Вовчок, селище відвідували Максим Рильський, Павло Тичина, Олесь Гончар, Іван Ле. У Стеблеві знімались фільми „Микола Джеря”, „Василина”, „Золоті литаври”, „Дударики”.
Нинішній Стеблів – селище міського типу, в якому проживає близько 4000 жителів. Стеблівська земля дала світові відомого письменника, діяча культури, мистецтвознавця Івана Семеновича Нечуя-Левицького, ім'я якого гордо носить загальноосвітня школа. |
