Психолог школи Блохіна Тамара Володимирівна радить
ЧИМ БАТЬКИ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ СВОЄМУ ПІДЛІТКУ
• і далі любити його;
• вірити, що той упорається з усім;
• не «качати права» через дрібниці, дати шанс помилятися і наполягати на своєму;
• ставитися до нього і його світу з повагою, навіть якщо він сам і його світ вам аж ніяк не симпатичні;
• бути близько, аби підтримати, коли попросять;
• попри бурхливі почуття, залишатися у добрих стосунках, виявляти тепло і прийняття.
І взагалі, якщо ваша дитина все ж увійшла у цей такий важкий і кризовий період, значить, вона розвивається правильно, а ви — чудові батьки, які зробили все це можливим.
Привітайте себе і сконцентруйтеся на власному житті. Вам буде легше дозволити підлітку відокремитись, якщо у вас самих відбу¬ватиметься щось співмірне за важливістю та інтересом. Адже ваша дитина - уже майже не дитина, а дорослий, і незабаром вам до¬ведеться з ним познайомитися.
Бажаю вам безумовної любові і злагоди в родині!
ПОРАДИ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ
1. Забудьте про фізичні покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку.
2. Частіше хваліть дитину. Поріг її чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають доган і покарань, однак чутливі до заохочень.
3. Складіть список обов'язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт.
4. Виховуйте навички керування гнівом і агресією.
5. Не дозволяйте відкладати виконання завдання.
6. Не давайте дитині доручень, які не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям.
7. Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це — найважчий етап.
8. Не давайте одночасно кілька вказівок. Завдання не повинно мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок.
9. Поясніть гіперактивній дитині її проблеми і навчіть їх розв'язувати
Ні виховній агресії в сім’ї!
Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки - дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).
Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії - тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття - злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і сама стане при¬гнічувати.
Своїми методами виховання ми позбавляє¬мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.
Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та на¬віювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків - зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим - любов'ю та розумінням!