Мітинг до річниці аварії на Чорнобильській АЕС
26 квітня представники місцевого самоврядування, учні та вчителі Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, місцеві жителі, вдови померлих ліквідаторів, ліквідатори, пожежники, духовенство прийшли до пам’ятника «Жертвам Чорнобильської катастрофи», щоб вшанувати пам'ять загиблих, тих, хто віддав своє життя у боротьбі з жахливим атомом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Розпочався траурний мітинг із покладання квітів до пам'ятника. Голова Стеблівської об’єднаної територіальної громади Олексій Володимирович Данільченко виступив зі словами вдячності за подвиг у ліквідації страшної техногенної катастрофи. Адже її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва учасників ліквідації наслідків аварії. Ризикуючи своїм життям та здоров'ям, вони виконали свій обов'язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Директор Стеблівської ЗОШ Галина Миколаївна Миронюк виступила перед присутніми з нагадуванням подій того весняного ранку 26 квітня 1986 року. Весні завжди радіють люди... Та на гірку долю нашої України весна 1986 року принесла страшне горе і чорний смуток. Найстрашніші наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції проявляються й дотепер.
Чорнобиль... Це слово відоме всій планеті. Його й досі вимовляють із тривогою в очах, бо це була най¬страшніша катастрофа світового рівня. Аварія призвела до небезпечного забруднення природного середовища, радіоактивного опромінення мільйонів людей. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн. людей, з яких 1,5 млн. - діти. Смертоносна пляма накрила понад 1000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження». Галина Миколаївна повідомила про причини трагедії, про евакуацію людей, наслідки катастрофи, створення саркофагу та про життя в зоні відчуження сьогодні. Свій виступ завершила висновком: Використовувати атомну енергетику – це як ходити по лезу ножа. З одного боку, перспективи доволі заманливі, з іншого – один невірний крок і катастрофа неминуче зачепить усе людство. Якщо граєшся з вогнем, то рано чи пізно обпечешся. Не варто забувати, що людина – істота не досконала, і все, створене нею, може дати похибку.
Ведуча мітингу Олександра Сергіївна Каракай зазначила, що ми закарбовуємо пам’ять про страшну подію, яка так чи інакше впливає на життя світу, та віддаємо шану загиблим і постраждалим під час ліквідації аварії на атомній станції. Пам'ятаємо тих, хто ціною власного життя та здоров'я ліквідовував наслідки цієї страшної трагедії - аварії на Чорнобильській АЕС.
Запросила до слова вітальну групу учнів та солістів Жельман Валерію і Мисан Вікторію, які виконали пісню пам’яті.
Голова районного осередку організації «Союз Чорнобиль Україна» Чорновіл Борис Григорович вручив грамоти вдовам ліквідаторів – Марух Галині Миколаївні, вдові Маруха Івана Івановича, та Шульженко Ользі Іванівні, вдові Шульженка Григорія Івановича.
Протоієрей Микола Прикотенко провів молебень за загиблими та померлими жертвами аварії на Чорнобильській АЕС.
Пам'ять усіх тих, хто поклав життя за наше сьогодення, вшанували хвилиною мовчання.
Мовчать слова. Як квіти обеліскам
Хвилиною мовчання вшанувать
Зосталось мертвих рідних, близьких,
Чорнобильського болю не пізнать. |
