10 березня 2017 р. у школі відбулися урочистості, присвячені 203 річниці з дня народження Т. Г. Шевченка - національного генія, народного поета України. Уже стало традицією у нашій школі з метою поглиблення знань учнів та вияву поваги і любові до Кобзаревого слова проводити конкурси читців поезій Шевченка, урочисті виступи учнів, відкриті уроки, семінари. Учні гордо несуть ім’я великого Кобзаря і називають себе його синами та доньками.
Театралізована літературно-музична композиція у формі усного журналу «З Кобзарем у серці!», підготовлена учителем української мови і літератури Вихор Ольгою Юхимівною, допомогла школярам краще пізнати соціальні, політичні, життєві ідеали великого поета. До проведення заходу вчителька залучила учнів 7-9 класів, глядачами стали учні 5-11 класів.
Урочисто прикрашена сцена, на якій портрет Кобзаря, ілюстрації до його творів, ваза зі святковим букетом. Присутніх по сторінках журналу вели ведучі Влад Пістряк та Надія Паніван. Підсилювали емоційний вплив та занурювали в епоху кадри мультимедійної презентації «Жінки у драматичному коханні Т.Г. Шевченка» та відеоролик «Поет і княжна». Учні декламували рядки кобзаревих творів: «Якби ви знали, паничі…» (Влад Пістряк), «У нашім раї на землі» (Савченко Д.), «Ми вкупочці колись росли» (Лохно В.), «Я тебе чекала роки й роки» (Коновалова О.). Учні переглянули інсценізації «Тарас і Оксаночка» у виконанні Макаревича Влада та Войцих Юлії, учнів 7 класу та «Тополя» у виконанні восьмикласників. Поезія тісно переплелася з музичними творами у виконанні Мисан Вікторії, Жарко Анастасії. Всіх зачарував виступ Харченка Романа, який виконав пісню на слова І. Франка «Чого являєшся мені у сні». Глядачів вчитель підвела до висновку, що хоча поету не повезло в особистому житті, та Україна і її доля були постійним поетовим болем і хвилюванням. Пророчо звучать кобзареві слова: «Настане суд - я вірю, знаю, Засвітить сонце волі дню – І найсвятішим заклинаю: правдиве слово на борню»
Урочисто прозвучали фінальні слова заходу з вірша В.Симоненка:
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
Тебе своїм сучасником звемо.
Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і, по суті, не до кінця прочитаним і розгаданим залишається сам Т. Шевченко. І вистачить його, поза всяким сумнівом, ще на багато-багато поколінь – допоки житиме український народ, допоки буде жити наша Україна!
Ми впевнені, що ці та інші заходи, які відбулися в школі, допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності. І ще раз переконатися, що «Поезія Шевченка – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини…». Події сьогодення в черговий раз доводять пророчість літературної спадщини поета. Тож, нехай у кожній українській родині на книжковій полиці найпочесніше місце посідає «Кобзар». |
