Школа любить і довго пам’ятає своїх випускників, особливо якщо вони в стінах школи чимось відзначилися. Сьогодні хочу розповісти про випускницю Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2009 року Вдовченко Вікторію.
З перших днів перебування в школі дівчинка проявляла лідерські властивості, була активною і в навчанні, і в громадському житті. За веселу вдачу її любили і поважали всі: і учні, і дорослі. Віта з задоволенням виконувала багато громадських доручень: була старостою в класі, очолювала шкільний парламент. А ще організовувала змістовний відпочинок школярів в позаурочний час, брала в них активну участь, бо мала хист і до вокалу, і до декламації, і до драматичного мистецтва. Запам’яталась її впевнена перемога в районній грі «Лідер», призове місце в обласному конкурсі – захисті робіт МАН з української літератури. Жаль розлучатися з такими учнями, та приходить час, коли вони стають випускниками.
Віта без труднощів стала студенткою Київського університету ім. Драгоманова, навчалась і знову з головою поринула в громадську роботу. Зараз, завершуючи здобувати освіту, паралельно викладає географію в одній з столичних шкіл.
Звідки ж іде її педагогічний талант?
Тут треба заглянути на початок ХХ століття. В с. Мірошники Корсунь – Шевченківського району жила дівчинка Тодосія 1908 р.н. Дуже хотіла вчитися, та довелося лише 1 місяць походити до школи. Залишившись в 9 років сиротою, здобувала знання самотужки. І звідти виросло велике прагнення обов’язково дати освіту своїм дітям. Молодою одружилася з Іваном Нечипоровичем, з’явилось в сім’ї 4 діток. Та не змогли вони бідні пережити страшне лихоліття голодомору. Дорослі ледве втрималися на цьому світі.
Аж в 1941 році народилась донька Надія, в 1943 р. – донька Галина, в 1947 році син Михайло, в 1852 році – найменша Ольга. Батько на війні отримав страшні поранення, залишився інвалідом. В важкий післявоєнний час довелося дітям здобувати освіту. Важко було, бо дуже бідували. І тоді обрали єдино правильне рішення: всією сім’єю допомагати одному, тоді – наступному. В такий спосіб всі діти отримали освіту в школі (на той час – 7 класів), і далі йшли в педагогічне чи культосвітні училища. Мама збирала білу та червону глину, робила з неї вальки, носила в Корсунь на базар за 12 км. Батько шив взуття на продаж. Як же складися долі дітей?
Надія Іванівна закінчила Корсунь – Шевченківське педучилище, вже працюючи вчителем, здобула вищу педагогічну освіту. Пропрацювала в Млієві вчителем початкових класів. Педагогічний стаж – 39 років.
Галина Іванівна навчалась в Канівському культосвітньому училищі, потім в Київському інституті культури. Очолювала 15 років методичний відділ районної бібліотеки в Корсуні, а потім 20 років шкільного бібліотечного стажу в ЗОШ №2. Донька Наталія Миколаївна продовжила педагогічну династію і вже 8 років працює вчителем зарубіжної літератури та іноземної мови в цій же школі.
Михайло Іванович під час навчання в школі паралельно закінчив музичну школу і став вчителем музики в с. Сотники (отримував 16 крб. зарплати). Пізніше разом з сім’єю переїхав на Херсонщину, бо там давали житло, організував музичну школу, був її директором, художнім керівником. В цілому 50 років педагогічної діяльності.
Ольга Іванівна закінчила Корсунь – Шевченківське педучилище, з 1972 року розпочала педагогічну діяльність в Стеблеві, здобула вищу освіту і ось уже 42 рік навчає дітей української мови та літератури. Донька Ольги Іванівни Леся Петрівна отримала педагогічну освіту, працювала на різних посадах у навчальних закладах району, а зараз очолює Дацьківський НВК. Загальний педагогічний стаж – 15 років. В шлюбі з Вдовченком Михайлом і народилась наша героїня – Вдовченко Вікторія Михайлівна.
Нескладні математичні підрахунки говорять, що загальний педагогічний стаж цієї родини складає близько 180 років. Саме такі педагогічні династії і вирощують чудових учнів, студентів, педагогів, бо з дитинства занурені в освітні проблеми, вміють їх розв’язувати.
Шановна родино Градоблянських (батьківське прізвище)! Дякуємо Вам за працю, ваш родинний приклад, ваші династійні традиції! Бажаємо Віточці життєвих гараздів, педагогічних успіхів, високо і гордо нести факел родинної педагогічної майстерності!
З повагою і гордістю директор Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Миронюк Г.М.
|
