«Сімейні історії» Марії Білоус
Проживають в селищі Стеблів сім'ї братів Кутасів: Сергія та Андрія. Односельці знають їх як зразкові, міцні родини, що виховують чудових дітей та онуків. Зразки сімейного будівництва закладені їх батьками. Корінні стеблівці ніколи не думали, що їх кровиночки змушені будуть шукати кращого життя аж за океаном. Та в 2009 році донька Сергія Івановича та Валентини Степанівни Кутасів Наталія виїхала до Канади за програмою Київського молодіжного центру зайнятості, метою якого було допомогти молодим сім'ям поліпшити їх фінансовий стан. Потрапила в місто Брендон провінції Манітоба, де і проживає дотепер. З часом за дружиною поїхав чоловік Іван Білоус, а в 2011 році забрали 11 – річну доньку Марію.
Для Марії спочатку найскладнішим стало подолання мовного бар'єру. З цією проблемою допомогли справитися доброзичливі подруги, тому вже за півроку вільно могла і спілкуватися, і навчатися. Знання Марія отримує в школі Нью Ера, досить престижному закладі міста. Швидко освоїла особливості канадської освіти, дуже подобалося те, що в школі пропонували безліч занять за інтересами. Вчитель Емі Бюлер обрала Марію для участі в проекті «Книга», яким вона керувала в школі. Основними завданнями проекту вчитель вбачала в розвитку мовної культури учнів, вмінні розвивати авторські можливості (планувати текст, будувати речення, …), а головне – відчути себе не емігрантами, а справжніми громадянами. Разом з Марією в проект було залучено ще 8 учнів. Кожен мав обрати тему і висвітлити її. Подруги обрали теми, що стосувалися насилля в школі, расової дискримінації.
Марія ж вирішила описати сімейні спогади про роки війни, які вона пам’ятала з розповідей прабабусі Олі, мами дідуся Серьожі. Вчитель схвалила вибір учениці, тим більше, що, німкені за походженням, Емі було дуже цікаво як Маша висвітлить події війни. Для Марії головним було донести до ровесників, що вони живуть в кращі часи і це треба вміти цінувати. Для достовірності фактів зв’язалася з бабусею та дідусем, які вислали документальні підтвердження, зокрема, книгу С.Л. Хавруся «Як була війна», в якій він записав свідчення Кутас О.C., архівні довідки. Вивчивши ці матеріали, Марія склала власну розповідь про воєнні поневіряння прадідуся Івана та остарбайтерську долю прабабабусі Олі. Важливий висновок зробила дівчинка в своїй роботі: важкі поневіряння не вбили в її рідних віру в людей; переживши лихоліття війни, вони залишилися сильними, мудрими, добрими. Вчитель Емі Бюлер здійснила літературну перевірку роботи Марії та запропонувала оформити її власними малюнками. Так, в одній книзі переплелися старання вчителя і учениці.
Емі направила вже готові роботи своїх учнів в усі навчальні заклади міста Брендона, інші школи, навіть в американські. Якимось дивом ці роботи потрапили в Білий дім.
Далі розповідає Марія Білоус. «Був звичайний навчальний день. В клас зайшла Емі Бюлер і повідомила, що вона отримала листа від Барака Обами. В своєму листі американський президент вказав, що він прочитав всі книги і був дуже здивований, коли дізнався про такий проект. За словами Б. Обами, ці книги дали йому надію на світле майбутнє та сподівання, що діти будуть продовжувати, хоча це і нелегко, наполегливо навчатися. Ми були дуже здивовані та зраділи такій звістці. До школи приїхали кореспонденти, які брали в нас інтерв’ю. В своєму слові я сказала, що написала цю книгу, бо дуже люблю свою родину, а прабабуся Оля була мені дуже дорогою людиною. Після інтерв’ю в міських телевізійних новинах детально висвітлили цю подію, а наступного дня місцева газета також присвятила першу сторінку видання цій події: надрукувала фото всіх учасників проекту, нашого вчителя та лист американського президента з підписом. Однокласники дуже раділи за мене, вітали оплесками».
На завершення проекту організація Westman immigrant services здійснили переклад та редагування тексту, а головний керівник шкіл відділу шкільної освіти міста Брендона Донна Майлз надала фінансову допомогу на видання книги. Так у 2015 році в світ вийшла книга за авторством Марії Білоус «Сімейні спогади». Автору подарували чотири екземпляри, решту бажаючі могли собі придбати. Презентація книги відбувалася в присутності директорів шкіл, представників освіти та кореспондентів. Свою роботу Марія Білоус представляла останньою. Наведені в ній факти були такими вражаючими, що вчитель запропонувала озвучити окремі абзаци разом: вчитель – англійською, Марія – українською. В більшості присутніх на очі навернулися сльози, вони виявили бажання познайомитися з автором, більше дізнатися про книгу та придбати її. Більшість цікавилися в Марії, що їй дала робота над таким проектом, на що дівчинка відповіла, що такі старання дуже допомогли глибше оволодіти англійською мовою, знайти нових друзів та знайти себе в чомусь. А ще подякувала вчителю Емі Бюлер за допомогу в написанні і оформленні книги. Один з екземплярів книги направлені в Вінніпег – столицю провінції Манітоба, де розміщений великий музей культури емігрантів Human rights museum. В музеї є куточки кожної країни, емігранти якої проживають в Канаді. В відділі України серед безлічі експонатів є книга маленької українки, стеблівчанки Білоус Марії «Сімейні спогади».
Творча натура Марії не знає спокою. Тому цього року на День мами вона створила фільм, щоб привітати маму Наталію з цим святом. В фільмі Марія висловила свою любов, повагу і найкращі почуття до мами і родини, об’єднавши в єдине ціле сімейні фото з України, де і рідний поріг, і рідні обличчя, і найдорожча в світі Батьківщина. Сюрприз для мами був вдалим, бо від несподіванки з очей потекли щасливі сльози, а фільм передивлялися ще багато разів.
Зараз Марія приїхала в Україну. Вона багато і щиро спілкується з друзями, насолоджується кожною секундою, проведеною з рідними, та з жалем поглядає на календар, який невпинно приближає дату від’їзду.
Дуже раді за нашу ученицю, гордимося її досягненнями, бажаємо успіхів та завдячуємо родинам Кутасів та Білоусів за таку цілеспрямовану дівчинку.
Галина Миколаївна Миронюк, директор школи |
