Мацько Олександр Володимирович (02.02. 1991 р.н.),випускник Стеблівської ЗОШ І – ІІІ ступенів,
Олександр – це значить „переможець”
Холодного лютневого ранку 1991 року в Рівненській обласній лікарні народився хлопчик. Від першого погляду на дитину в мами стислося серце : на ручках замість 5 пальчиків було тільки 4. Забилася думка: як? чому? І пригадалися місяці вагітності проведені в Житомирському с/г інституті, що віднесена до І категорії радіоактивного забруднення. Можливо це відлуння Чорнобиля так жорстоко відразилося на її дитині?!
Час ішов, хлопчик підростав. Був жвавий, рухливий, активно спілкувався з однолітками. В 6 років пішов до 1 класу, мав хороший розумовий розвиток, освоював шкільну програму. Коли Сашко навчався в 4 класі, в сім'ї з'явився вітчим. Він добре ставився до хлопчика, розумів його, підтримував. Тато Микола мав велике захоплення - бачив прекрасне і вмів передавати його на папері. Не раз Сашко зазирав через батькове плече, спостерігаючи як народжуються портрети, натюрморти, пейзажі. Одного разу батько посадив його поруч і дав олівець. Вже перші штрихи показали природні задатки дитини: лінії були точні, форми довершені. Кілька дружніх порад, і ось уже на папері з'явився перший малюнок. А за ним ще і ще, бо ніби відкрилась криниця таланту, з якої потекла ріка Сашиних творінь.
Хлопчик став відвідувати шкільний гурток прикладного мистецтва, де під керівництвом вчителя образотворчого мистецтва, опановував ази художньої творчості, працював з олівцем і пензликом, оволодівав прийомами роботи з деревом. Жодного разу не відчув себе неповноцінним, всі оточуючі не помічали фізичної вади, захоплені щирістю, відвертістю, творчою натурою Саші.
Долею Саші активно опікувалася районна соціальна служба молоді, залучивши його в спілку обдарованої молоді. В 2001 році Сашу направили в дитячий табір „Артек”, де він був учасником конкурсу „Повір у себе”, там же організували виставку його робіт та включили в звітну збірку-альманах.
В 2006 р. сім'я переїхала з Рівненщини в Стеблів. Тут же з’явилась у Саші сестричка Яна. Мальовничі місця понад Россю захопили Сашу, він став малювати природу, а вивчення творів Т.Г.Шевченка викликали бажання ілюструвати їх. Так з'явився цілий альбом ілюстрацій виконаних простим олівцем. Невелика частина їх ввійшла до збірки „Джерела творчості”.
З часом бажання і уподобання хлопчика розширювалися, він став захоплюватися точними науками, а особливо інформатикою. Отримавши документ про освіту, Саша без труднощів став студентом математичного факультету Черкаського університету. Цього року Саша проходив педагогічну практику в рідній школі, показавши себе небайдужим і зацікавленим практикантом, який віртуозно володіє комп’ютером, користується безліччю програм. А ще творча сім’я Саші дуже активні в конкурсах, що проходять в школі і поза її межами. Разом з Яною, ученицею 2 класу, виготовляють різноманітні вироби з паперу в техніці квілінгу, орігамі; малюють малюнки; створюють оригінальні композиції. Ось такий він, Олександр, іде переможно по життю, мужньо долаючи всі негаразди. Успіхів тобі, юний таланте, та щасливих зустрічей на життєвім шляху!
А Стеблівська школа пам’ятає своїх Олександрів, які тільки за останні роки приносили їй успіхи і перемоги. Це і Калініченко Саша, Цибульський Саша, Дем’янчук Саша, Олійник Саша. І моя найдорожча гілочка теж носить це чудове ім’я. Тож спасибі вам, дорогі Олександри, за здобуті перемоги та бажаю Вам миру і злагоди, нових здобутків і вершин, успіхів і досягнень.
З повагою директор Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.С. Нечуя – Левицького Галина Миронюк.
|
