12 березня учні та вчителі Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів пройшли урочистою ходою до погруддя Т.Г. Шевченка, встановленому на центральній площі селища, щоб віддати шану славному землякові. До присутніх звернулася директор школи Миронюк Г.М., яка відмітила, що Пророк нашої нації Т.Г. Шевченко відіграв визначну, неперевершену роль у формуванні почуття соборності. Він любив Україну й українців безмежно, але не сліпо і міг гнівно закинути відступникам-землякам: Славних прадідів великих правнуки погані!
Він міг з відчаєм вдарити у дзвони Слова: О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки!
Нарешті, він вірив сам і переконливо примушував повірити інших, що, лише скинувши ярмо пригнічення і злившись в одну сім’ю:
…на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Не просто пережив, а відчув, пройшов крізь ад кріпацтва і, коли отримав відпускну, декілька разів на день перечитував її мало не по складах, хрестився, цілував і плакав.
Ім’я Тараса Шевченка ми чуємо з дитинства, його «Кобзар» став для українців національною Біблією. Поет крізь століття доносить нам правду життя через свої твори. Він, як пророк, звертається до нас у своєму «Заповіті», надихає народ на боротьбу за світле майбутнє, вказує дорогу до волі та незалежності. А його знамените послання «І мертвим і живим…» - твір, який поет написав для своїх сучасників, але подумки звертався і до нас, нащадків. Це заповіт усім поколінням українців, в якому він висловлює бажання бачити свій народ щасливим, єдиним. Він закликає бути людьми, закликає любити рідну країну, творити добро для неї, бо поняття батьківщини для нього було святим.
Для Шевченка надзвичайно болючою була проблема національної гордості та національного безпам’ятства українців. Він вважав, що та нація буде вільною, культурною, цивілізованою, яка знає, береже, примножує свої духовні надбання:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужого научайтесь,
Й свого не цурайтесь…
Його послання залишається і буде актуальним завжди, бо стверджує, що тільки національне єднання забезпечить Україні гідне майбутнє.
І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!
Сьогодні до нас часто звертаються з різними опитуваннями, які, в основному, містять одне загальне питання: чого ми бажаємо? Правди, реформ, змін, а не слів, гасел і застою на їх тлі! Адже скоро саме ми будемо творити історію, будемо йти разом з Україною по її сторінках. І кожен її злет, як і падіння, буде і нашим, ми його будемо відчувати до кінця своїх днів. То ж візьмемося міцніше за руки, утворимо «живого ланцюга», й доведемо усьому світові, що:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Учні утворили живий ланцюг та поклали квіти вдячності і пам'яті до погруддя Т.Г.Шевченка.
|
